Методична скарбничка

Дворніченко Ольга Володимирівна
Дата народження  08.09.1966
Освіта – вища
Закінчила Ворошиловградський державний педагогічний інститут імені Т.Г. Шевченка у 1988 році
Тема: «Різноманітність методів, форм та  прийомів навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів»
«Знати – це означає уміти застосовувати знання»
В.О.Сухомлинський
Перебудовчі процеси в Україні обумовили нові тенденції в розвитку освіти. Виникла потреба суспільства в творчих, діяльних і обдарованих, інтелекту­ально розвинених громадянах, оновлення національної свідомості, відродження духовності. В зв’язку з цим найактуальнішою є проблема переходу навчально-виховного процесу від предметно – знаннєвого підходу до компетентнісно -орієнтованого, переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі; розгляд цього результату з погляду потреби в суспільстві, забезпеченості спроможності випускника школи відповідати новим запитам ринку праці, пошуку свого «Я» у професії, мати відповідний потенціал для практичного розв’язання життєвих проблем.  Сучасний учень прагне до усвідомлення сенсу навчання, його практичного значення і застосування в майбутній суспільно-економічній діяльності.
Тому сьогодні навчати пізнанню – значить навчати діяльності, створювати умови учню для проявлення його самостійності. Головним завданням освіти є «вирощування» людини, яка спроможна займати самостійну позицію стосовно зовнішніх умов. Розв’язання цього завдання нерозривне з формуванням у школярів пізнавальної активності та самостійності. Випускник після закінчення школи, позбавившись опіки, вимогливих умов, вихований на педагогічних засадах наслідування, але не володіючи здібностями самостійності у виборі, прийнятті рішень, прийомами роботи з новим, невідомим, саме тим, що вимагає соціум, відчуває в ньому дискомфорт. Тому джерелом пізнавальної активності  школярів повинна стати потреба у набутті знань, оволодінні засобами навчально-пізнавальної діяльності, самовираженні та самоутвердженні. Завдання вчителя – стимулювати формування цієї потреби, створювати у навчанні  умови, що  спонукають учнів до активної самостійної діяльності.
Головна мета активізації – вдосконалення якості навчально-виховного процесу, що вимагає певної організації спільної діяльності учнів і вчителя. Активізація пізнавальної діяльності потребує використання різних методів, способів, форм,  технологій, які стимулюють школярів до виявлення активності і самостійності.
Учні  не завжди здатні розв’язувати проблеми, виконувати практичні завдання, не можуть мислити діалектично, систематично, їм бракує творчої уяви, винахідливості. Саме творчі завдання дають змогу  дитині розкритися (проникливе спостереження за явищами, вибіркове запам’ятовування, пильна увага, емоційна наснага (натхнення), гнучкість мислення та уяви в їх складному поєднанні). Ось чому таким  актуальним є питання розвитку особистості учня, його творчого потенціалу,  активності в пізнанні, практичного спрямування теоретичних знань.

Загоруйко Наталія Яківна
директор ліцею,
учитель початкових класів
КЗ «Опорна школа
«Оскільський ліцей Оскільської
сільської ради Ізюмського
району Харківської області»»

«Розвиток когнітивних процесів та довільності поведінки на уроках природознавства в початковій школі»

Розвиток когнітивних процесів та довільності поведінки на уроках природознавства в початковій школі
КОГНІТИВНІ ПРОЦЕСИ (від лат. cognitus — пізнавальний, розвідувальний) — пізнавальні процеси людини, включаючи її відчуття, сприйняття, увагу, уяву, пам’ять, мислення, мову.
Інтелектуально-творча, когнітивна сфера особистості молодшого школяра забезпечує динамічне відображення дійсності та її перетворення, формування досвіду, побудової моделі світу, регуляцію діяльності.
Довільна поведінка – поведінка, організована за власними правилами і зразками, узгодженими з нормами, прийнятими в суспільстві.
У кожної дитини є здібності і таланти. Діти від природи допитливі і сповнені бажання вчитися і, як відомо, саме період навчання в початковій школі відрізняється величезним прагненням до творчості, пізнання, активної діяльності.
Пізнавальна поведінка – один з найважливіших джерел отримання дитиною уявлень про світ. Вона побудована на основі природного прагнення дитини до самостійного вивчення навколишнього світу.
Головна мета пізнавального навчання – формування здатності самостійно, творчо освоювати і перебудовувати нові способи діяльності в будь-якій сфері людської культури. Саме тому ми надаємо перевагу підготовці дитини до дослідницької діяльності, навчання її умінням і навичкам дослідницького пошуку.
«Дослідити, пізнати, розвідати».
Діяльність дослідника – діяльність творча, а сам дослідник, безумовно, – творець. І не має значення, чим він займається: вивчає закони розвитку живих організмів, пише картини або розробляє нові комп’ютери.
Навчальне дослідження молодшого школяра, так само як і дослідження, проведене дорослим дослідником, неминуче включає основні елементи: виділення і постановку проблеми (вибір теми дослідження); вироблення гіпотез; пошук і пропозиція можливих варіантів рішення; збір матеріалу, аналіз та узагальнення отриманих даних; підготовку і захист підсумкового продукту.
Схема проведення дослідження з молодшими школярами виглядає наступним чином:
1. Актуалізація проблеми. Мета: виявити проблему і визначити напрямок майбутнього дослідження.
2. Визначення сфери дослідження. Мета: сформулювати основні питання, відповіді на які ми хотіли б знайти.
3. Вибір теми дослідження. Мета: визначити межі дослідження.
4. Вироблення гіпотези. Мета: розробити гіпотезу або гіпотези, в тому числі повинні бути висловлені й нереальні – провокаційні ідеї.
5. Виявлення та систематизація підходів до вирішення. Мета: вибрати методи дослідження.
6. Визначення послідовності проведення дослідження.
7. Збір і обробка інформації. Мета: зафіксувати отримані знання.
8. Аналіз і узагальнення отриманих матеріалів. Мета: структурувати отриманий матеріал, використовуючи відомі логічні правила і прийоми.
9. Підготовка звіту. Мета: дати визначення основним поняттям, підготувати повідомлення за результатами дослідження.
10. Доповідь. Мета: захистити його публічно перед однолітками і дорослими, відповісти на запитання.
11. Обговорення підсумків завершеної роботи.